Реґістрація
Вістї
| Ґрекокатолицька Цеpькoв |
| 16.07.2011 12:23 |
|
МИР И СПАСЕНІЄ ЧИТАТЕЛЮ!
Привітствуєме Вас на церьковнуй и реліґіознуй страницї
Мы будеме проповідовати твоє имня з поколїня в поколїня!
Йсї псалмові молитовнї слова справдили ся у общинї ґрекокатолицькуй церьковли района Мішколц-Сірмаї. Межи множеством акцій 2011. рока, проведеных ту, єднов из майважных было осяченя новопоставленуй церьковли апостола Сятого Андраша 27. новембра м. р. Ред.: Прошу Вас, сященика сёї парохії, котрый формуєи хоронить у нюй традіції, подїлити ся з читателями «Русинського Світа» своїма великоднїма доимами. о. Золтан Штефан: З2007. рока было ми доручено веденя церьковнуй общины района Мішколц-Сірмаї. Ищи восени того рока мы з родинов переселили ся гев. Завданя было ясным само по собі. Треба побудовати церьков, основателный камінь котруй уже быв на тот час заложеный, т. е. реалізовати надїю віруючых люди, што туй бывавуть. Ред: Вуткідь прибыли прихожаныу сесь район вароша? о. Золтан Штефан: Булша часть вірувучых, дас 70%, прибыла з теріторії Боршода и Абова, главным кіпом з Черегата. Cуть также фамілії з комітатув Саболч и Гайду-Бігар. Основну файноту ку сёму додало то, што привандровавші з рузных теріторій и поселищ фамілії принесли з собов свою реліґію, свої традіції и потребу в исповіданю своюйвіры. Гев каждый вудкі сь та прийшов. До зачатку планованя и будованя церьковли містнї люде сповідовали свою віру и реліґію у иных районох, вадь у римокатолицькых церьквох. Орґанізація и молитва обєдинила прийшлых з вшелиякых субкултур фамілій у єден народ, єдну общину. З каждого поселища ушыткафамілія оселила ся у рузныхрайонох вароша. Днесь ту вжек жыють фамілії другуй-четвертуй ґенерацій. Дуже позітивным и взрушуючым было їх желаня мати свою церьков. Вірувучі сёї общины великыма пожертвами зучастнили ся у ї будованю. Церьков была закончена и посячена. Церьков з каміня служить про будованя церьковли духовнуй. У радости сьме вже одсятковали єден Крачун, єднї Водощі. Теперь є великоднї приготовеня, великый пуст и говіня. Сятым сповіданём и сятым причастём мы укріпили ся и заново обєдинили ся в єдну духовну общину в Исусї Христї. Дуже важно про каждого формованя даякого літурґічного порядка, шора триманя Служб Божых. На сїх Божых Службох вірувучі стрічавуть ся єден з другым и повстає духовна община, плодыякої мы пожынали и дотеперь: мир и порозуміня. У йсе первоє сяткованя Світлого Тыждня и Великодня множество прихожан зучастнила ся у Божых Літурґіёх. Они з жывов молитвов молили ся и своёв притомностёв признали ся у щируй вірі у воскресшого Христа. Пуднесеным чуством было відїти и чути тых, ко за нашов літурґіёв у єден голос и єдным сердцём співав Гімн Воскресенія. Дуже важным є в єднуй общинї формованя звычаюв и традіцій, їх ушореня у літурґічный порядок. Сякым было на Крачун колядованя, коли дїти и доростлї навщивляли ґаздувства, носили малый бетлеґем, а у Страстну Пятницю – хороненя Сятуй гробницї, на Великдень – складованя паскалного кошара; возроженя у фаміліёх звычаїв їденя, приучованя ку ним дїти. У літурґічных дїятельствох окрем зучастненя всёї вірувучуй общины, дустають ролю и дїти рузных возростных катеґорій. Наша община, як єм вже казав, молода и складає ся з дакулькох ґенерацій. Родины приходять у церьков довєдна, приводять своїх дїти, унукы, старых родичув. У тот же час наша парохія є принимавучов общинов. З любовю и з чистым сердцёмпринимать каждого, ко приходить ку нам з добрымаи благыма наміренями. Исус Христос нас учить: «Нико не приходить ку Вутцёви, як лем через Мене, а ко прийде ку Мнї, я го не оджену од Cя» Ред: (Дале ставлю свої вопросы преподобнуй панїї Крістінї Штефан Золтанне Сабадош) Якоє чуство сятковати у сюй краснуй церьковли? К.Ш.З.С.: Чуство пуднесеноє, мы слободно сяткуєме, бо маєме свою властну церьков. Маєме можность зучастнити ся в обрядох одповідно ку своїм рітуалом. Літурґія формує перед намифарбистый образ за церьков. Чудеснов у час поста была акція «из храма в храм», наколи мы навщивлёвали ушыткі ґрекокатолицькі церьквы у вароші и там співали вечурнї, котрі и яло співати у пуст. Наша церьков была заповнена, а се є велика радость, проявленя силы єдиненя и єдности. Пуднесеным чуством было зучастнити ся у нашуй церькві на літурґії Пережесяченых Дарув. Наша община обєдинила ся у молитві. Правдивым сятом радости была Страсна Пятниця и Сято Воскресенія. Членув общины мож прионанджовати не лем ку роботї, зучастнёваню у проґрамох, а и до молитвы. Традіціёв стало молитвеноє захороненя Сятої гробницї, в котрум зучастнили ся ай дїти, читали сятоє письмо, тихо молили ся. На великоднюй зорї переповнена церьков голосила воскресшого Христа, и што вун має своїх послїдователюв и проповідувачув. Приємным и радостным чуством было сятковати вєдно з тыма, з кым мы сполно молили ся и співали пуд час цїлого великого поста. Наша парохія ищи дуже молода, требує ся ищи много церьковного зарядженя: айбо дустали сьме плащеницю и новый обрус на олтарь. На обрядї воскресенія было много молодых люди, родичув, у нашуй общинї суть фамілії з не єднов ґенераціёв. Радостна є тота одповідалность, кедь є што и є кому передати. Про мене, як жону сященика, было честёв печи олтарьный хлїб – проскуру и што з того тїста обстало по фалаткови в каждый кошар з пасков. Єдно тїсто сімволізує єдность нашуй віри у воскресшого Христа. Ред:Кельо чоловік сидїло за сяточным столом? К.Ш.З.С.: Вєдно з фаміліёв мого брата нас было девятеро. Наше сяточноє їденя было посяченоє на літурґії (Янош Рацкі, кантор парохії, подїлив ся з честованыма читателями своїма духовныма доимами. Ред.:Як Вы – глава родины даскулькох поколїнь, чуствуєте себе ги ґрекокатолик района Мішкольц-Сірмаї? Я.Р.:1960-61. рока менї было 2 рокы, а моюй сестрі – 5, коли наші родичі перестяговали ся з Алшоґадья у Мішколц-Мартонтелеп. Ходили сьме у церьков на Бузатейр, айбо первый муй літурґічный доим став ся у мартінтелепськуй римокатолицькуй церьковли. У 15 рокув я вжек співав у церьковнум хорі на площі Буза вєдно з тов, што пак стала моёв жонов. Родичі моюй жоны перебрали ся у Мішколц з Гернадвейче. У 26 рокув я вже быв самостойным кантором и се дорученя тримав про себе великов честёв. 2001. рока вже ся помалї выяснёвала будучность сірмаївськуй парохії. Зато же мы жыєме у Мішкольц-Сірмаї, я и дале служив на парохії зо своїм співом. Сю службу я исповняю по роботї. У жывотї парохії зучастнює ся и моя фамілія. Маєме трьох сынув, єден уже жонатый. Велика радость, што жона нашого сына Петра и його дїтвак также суть єдинками духовнуй общины. Два менші сынове, Томаш и Бенце, ищи жыють з нами. Моя мама и родичі моюй жоны также жыють у вароші. Муй отець вже умер. Так мы є фамілія з чотирёх поколїнь. Йсе велика одповідалность. Ред.:Як у такых многоґенераціёвых фаміліёх готовлять ся ку Великодньови, як сяткувуть и передавуть традіції? Я.Р.:Мы все стараєме ся найти путь, што веде до Бога. Нам масайно є участвовати у Службі Божуй, коли там збирає ся ушытка фамілія. Мы тогды вшыткі є сьме там з дїтми и внуками. Се є дуже доброє чуство, што годнї сьме быти довєдна у храмі Божому. У передвеликоднїй період мы готовили ся до сята частов моливов, читанём Сятого Письма и пудготовленём вшыткого доокола. Жона ми з своёв мамков готовили паскалный кошар. Выкопуваня и приготовленя хріна є хлопськов роботов. Великым душевным доимом про ня быв сам Великдень у нашуй властнуй церьковли. Обряды періода Великого Поста и Нові Божі службы прикрасили и збогатили сято. Добрі мати велику родину и вєдно з ушыткыма ї членами сятковати. Мы маєме дуже щастливоє и радостноє сято! Ред.: Дякуву за бесїду!
По світлум сятови Великодня од себе особно и од имени читателюв «Русинського Світа» желаву ґрекокатолицькуй парохії района Мішкольц-Сірмаї дуже спокуйных и мирных сят и надале! Янош Мігаль Соноцкі Товмачила: Рената Романюк |